театр

(грец. — місце видовищ)

Споруда або приміщення для демонстрації видовищ, зображення драматичних творів. Походження театра пов'язано із здійсненням масових культових обрядів. Перші монументальні споруди виникли в античній Греції і Стародавній Індії, були відкритими і складались з трьох частин — театрона, скени і орхестри. У Стародавньому Римі відкриті театри змінилися наземними, напівзакритими. В часи Пізнього Середньовіччя спектаклі розігрувалися у закритих гостиних дворах, в галереях яких розміщалися глядачі, а сцени вирішувалися у вигляді споруди з трьох ярусів, де верхній вважався небом, середній — землею, нижній — пеклом. Інколи вони ділилися на чарунки, в кожній з котрих показували окремі дії за розвитком сюжету, що відбувалися послідовно або одночасно. В епоху Ренесансу було не тільки відроджено будівництво компактних споруд, а й створені перспективна й глибинна сцени. Згодом зал для глядачів крім партеру отримав ярусні галереї, ложі, що відповідало соціально-класовій структурі суспільства (подібні споруди отримали назву ранговий театр). З'явилися вестибюлі, фойє, парадні сходи та інші приміщення, удосконалювалася і ускладнювалася сцена. Величезна увага приділялась як екстер'єру театру, який вважався однією з головних споруд кожного міста, так і інтер'єрам, що відзначалися вишуканістю оздоблення, особливою пишністю декору. Поряд із закритими з XVIII ст. почали відроджуватися й відкриті театри просто неба, де традиції античності збагачувалися новітніми тенденціями. Для останніх вживаються назви — зелений театр, повітряний театр. Крім споруд, призначених для акторів і глядачів, існує так званий:

театр анатомічний — споруда для демонстрації лікарям і студентам-медикам розтятих трупів.